Розрахунок тканини — один із найважливіших етапів перед пошиттям. Якщо купити замало матеріалу, може не вистачити на рукав, пояс, комір або підгин. Якщо взяти занадто багато, залишки лежатимуть без справи, а бюджет виробу зросте. У швейній практиці найчастіші помилки з витратою виникають через невраховану ширину тканини, напрямок малюнка, усадку після прання та припуски на шви. Для більшості побутових виробів запас у 10–15% допомагає уникнути проблем, але точний розрахунок усе одно краще робити по викрійці.
Від чого залежить витрата тканини
Кількість тканини не можна визначити тільки за назвою виробу. Дві сукні можуть мати зовсім різну витрату: одна буде пряма й коротка, інша — з пишною спідницею, рукавами, коміром і поясом. Тому перед покупкою потрібно оцінити всі деталі моделі.
- довжина виробу: топ, сорочка, спідниця, сукня чи пальто;
- ширина тканини: найчастіше 140–150 см, але буває 90, 110 або 160 см;
- розмір людини та об’єм по грудях, талії, стегнах;
- наявність рукавів, кишень, капюшона, пояса, воланів або підкладки;
- малюнок, ворс, клітинка, смужка або напрямок часткової нитки.
Особливо уважно треба рахувати тканину з принтом. Якщо малюнок має чіткий напрямок, деталі не можна перевертати догори ногами для економії. На клітинку, смужку або великий рапорт часто додають ще 20–30 см, щоб красиво поєднати лінії на швах.
Базові норми витрати для популярних виробів
Орієнтовні норми допомагають швидко зрозуміти, скільки тканини може знадобитися. Але ці цифри працюють для стандартної ширини 140–150 см і простої моделі без складного декору. Для точного розрахунку краще розкласти паперові лекала на столі або в програмі.
| Виріб | Орієнтовна витрата | Що може збільшити кількість тканини |
|---|---|---|
| Топ або майка | 0,7–1 м | Широкий крій, підкладка, обробка бейкою |
| Сорочка або блуза | 1,4–1,8 м | Довгий рукав, манжети, комір, планка |
| Пряма спідниця | 0,7–1,2 м | Запах, складки, пояс, підкладка |
| Штани | 1,3–1,8 м | Високий зріст, широкі штанини, кишені |
| Сукня | 1,8–3 м | Пишна спідниця, рукави, волани, підкладка |
| Жакет або легке пальто | 2–3 м | Комір, лацкани, підборт, підкладка |
Якщо тканина вузька, витрата майже завжди збільшується. Наприклад, на тканині шириною 90–110 см деталі часто не поміщаються поруч, тому потрібно брати більше довжини, ніж для полотна 150 см.
Як зробити розрахунок по викрійці
Найнадійніший спосіб — перевірити витрату на реальних лекалах. Це допомагає побачити, як розміщуються деталі, чи вистачає ширини, де будуть припуски та чи можна економно скласти тканину.
- Підготуйте всі деталі викрійки: перед, спинку, рукави, пояс, комір, кишені, обшивки.
- Позначте на кожній деталі напрямок часткової нитки.
- На підлозі або столі відкладіть ширину тканини в масштабі 140–150 см.
- Розкладіть лекала так, як вони лежатимуть на тканині.
- Додайте припуски на шви, підгин низу й запас на усадку.
Після розкладки потрібно виміряти довжину зайнятої ділянки. Саме це і буде основна витрата. Якщо модель складна, краще зробити фото розкладки, щоб у магазині не забути, чому потрібна саме така кількість тканини.
Усадка, припуски та запас
Багато тканин змінюють розмір після прання або відпарювання. Бавовна, льон, віскоза, джинс і деякі трикотажі можуть дати усадку від 2 до 8%. Якщо не врахувати це до розкрою, готовий виріб після першого прання стане коротшим або тіснішим.
- для бавовни й льону краще додавати 5–10% запасу;
- для віскози бажано спочатку випрати або продекатирувати тканину;
- для трикотажу важливо перевірити розтягування й повернення форми;
- для пальтових тканин часто достатньо відпарювання перед розкроєм;
- для тканин із ворсом усі деталі треба розкладати в одному напрямку.
Припуски також впливають на витрату. На бокові шви часто залишають 1–1,5 см, на низ сукні або штанів — 3–5 см, на верхній одяг іноді більше. Якщо виріб шиється для примірки або можливої корекції посадки, запас на швах краще не зменшувати.
Щоб правильно розрахувати тканину на виріб, потрібно врахувати фасон, розмір, ширину полотна, напрямок малюнка, припуски, усадку й усі додаткові деталі. Орієнтовні таблиці допомагають швидко зорієнтуватися, але найточніший результат дає розкладка лекал. Якщо додати розумний запас і перевірити тканину перед розкроєм, можна уникнути нестачі матеріалу, перекосів, короткого низу та зайвих витрат.
